Гнилецькі печери, монастир у "Церковщині"

На території Києва фахівці налічують понад 20 монастирських печерних комплексів. Деякі з них, наприклад, Лаврські, відомі далеко за межами України. Особливе місце належить Гнилецькому печерному комплексу.

Він розташований на південному кордоні столиці та Київської області за напрямком обухівської траси. Дістатися туди можна від станції метро "Либідська" автобусом №242 до зупинки "Хутір Вольний", напроти прохідної санаторію МВС. Асфальтована дорога поведе вас між двома пагорбами якраз в урочище "Церковщину". Ліворуч неї — розчищене та освячене джерело, праворуч, за невисокою цегляною будівлею — вхід до печерного комплексу.

Печери засновано у XI сторіччі преподобним Феодосієм Печерським. Вважається, що святий час від часу усамітнювався тут для аскетичних подвигів впродовж Великого Посту. Наприкінці XI сторіччя в печерах мешкало вже біля 100 монахів. В кінці XII ст. було побудовано кам'яну церкву. На початку XVI ст. монастир було занедбано внаслідок занепаду руської держави. Життя в монастирі відновилося на початку XIX ст., коли під керівництвом ректора Київської Духовної Академії Інокентія Борисова печери стали доступними для відвідування. У 1900-1902 рр. було відкрито наземний монастир, монахи розчистили більшу частину печер та обклали стіни цеглою. З приходом влади рад монастир було скасовано, на його території спочатку влаштували колонію для малолітніх злочинців, потім — санаторій.

Загальна довжина відкритої на сьогодні частини печер складає близько 380 м. Блукаючи коридорами, можна потрапити до камер, місць поховання — крипт, а також унікальних "афонських усипальниць". Їх особливістю є витесані в ґрунті невеликі ніші для покладання в них черепів монахів, похованих за афонською традицією. Збереглась також церква з кам'яним ківорієм над Престолом. Головна особливість печерного комплексу — він зберігся майже без змін із XI сторіччя.

Використано матеріал безпосереднього керівника експедицій та головного дослідника комплексу Владислава Дятлова.