Місто Васильків

Місто Васильків — районний центр на Київщині, в 45 км від Києва. Дістатися його можна двома більш-менш зручними шляхами: від залізничної станції "Васильків І" (фастівський напрямок) або, безпосередньо, від станції метро "Либідська" автобусом чи маршруткою.

Усі згадані види транспорту проходять повз зупинку "Центр", ознакою якої є велика будівля з написом "ПОШТА-ТЕЛЕФОН-ТЕЛЕГРАФ". Вийшовши тут, опиняєшся на велетенському майдані з непевною забудовою. Привертає увагу дошка з написом: "Василькову 1009 років" — краєзнавці, мабуть, дуже точно вирахували дату. Якщо перейти на той бік майдану, де розташовано магазин "КНИГИ" (насправді там вдалося знайти лише кав'ярню та магазин меблів), можна побачити червону гранітну стелу — пам'ятник декабристам південного товариства. Він трохи нагадує пляшку п'ятизіркового коньяку, завдяки металевому колу, на якому викарбовано п'ять профілів та п'ять зірок над ними. Праворуч — цікава будівля школи №2.

Поза пам'ятником знаходиться будівля "ратуші" — Васильківська Рада народних депутатів. Над нею височіє золотий хрест церкви свв. Антонія та Феодосія Печерських, мабуть найцікавішої архітектурної пам'ятки міста доби українського бароко (1753—1754 рр.). Для того, щоб подивитися на неї ближче, треба піднятися на гору по вулиці Соборній, яка прямує поміж "ратушею", пожежною каланчею та будівлею міліції. На цій вулиці також червоніє адміністративна будівля — пам'ятка архітектури 1817 року та розташовано меморіал воїнам-васильківцям, які загинули у другу Світову.

Церква є хрестово-купольною, п'ятибанною, квадратною в плані, з чотирма напівкруглими апсидами по сторонах світу. Апсиди завершуються характерними для барокових споруд півциркульними фронтонами. Бані на барабанах, велика у центрі, чотири менші — між раменами хреста. Барабани та площини стін поділені пілястрами іонічного ордеру. В межах огорожі знаходиться ще криниця та невелика дерев'яна дзвіниця — дзвони під дахом на стовпах. Роздивитися ближче неможливо, бо "территория охраняется собакой". На шляху до церкви знаходиться пам'ятник жертвам голодомору 30-х років.

Трохи спустившись від церкви, праворуч можна побачити асфальтовану доріжку, яка виводить на невелику терасу, мабуть, оглядовий майданчик. З майданчика можна оглянути панораму міста: на заході — бетонні ферми недобудованих, чи вже зруйнованих, промислових підприємств за якими зеленіють безкраї лани Київщини, на сході — величезний приватний сектор, серед якого виділяється ще одна пам'ятка — церква св. Миколая.

Для того, щоб дістатися її, треба спуститися по Соборній до повороту на вулицю Шевченка — видатний поет, виявляється, також зупинявся в Василькові. Рухаючись по цій вулиці, неможливо не помітити великого зеленого щита. На ньому зображено ченця, який показує рукою на невелику білу каплицю біля ставка. Підпис: "Криниця св. Феодосія". Повернувши у вказаному напрямку, потрапляємо на вулицю Трудову, яка веде саме до цієї каплиці.

Каплиця являє собою фасад якоїсь одноповерхової, здається господарської, будівлі. На ньому зображено ікону св. Феодосія, а під нею знаходиться джерело. На гранітній дошці, що на каплиці вказано "Криниця св. Феодосія, викопав в ІХ ст., каплицю побудовано у 1832, зруйновано — у 1933, відновлено — у 2001 р."

Повернувшись до вулиці Шевченка і пройшовши ще метрів 100, потрапляємо до Микільської церкви. У цьому випадку, на територію потрапити можливо без перешкод. Церкву побудовано у 1792 році у формах класицизму з невеликими домішками бароко. Це тринавний храм з банею у центрі. Східний фасад закінчується трьома апсидами. Баня зберігає бароковий вигляд. На заході основний об'єм храму продовжено одноповерховим приміщенням та бабинцем з дзвіницею. В межах комплексу також знаходиться каплиця "Живоносне джерело".

Конфесійну приналежність усіх трьох розглянутих споруд встановити не вдалося, але, враховуючи мову, на якій написані оголошення, здається логічним віднести їх до Московського Патріархату.

Трохи вернувшись назад, можна опинитися у парку. Він, мабуть, центральний у Василькові. На його території протікає невеличкий канал, через який перекинуто декілька містків на відстані десь 20 метрів один від одного; знаходиться дитяча школа мистецтв, стилізована під середньовічний замок; встановлено безліч різноманітних гойдалок та лавочок. Пройшовши крізь парк, повз кав'ярню "Венеція", потрапляємо знов до центрального майдану, з якого можна повертатися додому.

Примітка. Текст було написано рік чи два тому. Нещодавно ми знов відвідали Васильків, нам без перешкод вдалося потрапити до церкви св. Антонія та Феодосія Печерських. Всередині вона здається значно мініатюрнішою та затишнішою ніж зовні. Крім того, місцеві парафіяни, виявивши неабияку гостинність, запросили нас на чай.